Ти – вічний біль, Афганістан,
Ти – наш неспокій
І не злічить глибоких ран
В борні жорстокій.
І не злічить сліз матерів, дружин, дітей –
Не всі вернулися сини із тих ночей...
Вже багато літ, як прийшли назад додому,
Та до цих пір чує душа війни оскому.
Та до цих пір ще стогнуть ночі, ниють рани,
А у снах - «духи» налітають, мов шайтани.
Після Другої світової війни вихідці з України брали участь у військових конфліктах у багатьох країнах світу. Найтривалішою й найтяжчою стала військово-політична спецоперація в Афганістані.
25 грудня 1979 року радянські війська були введені в Афганістан для виконання інтернаціонального обов’язку. Для тисяч радянських солдат, їхніх батьків, матерів, братів, сестер розпочалася жорстока, кривава війна в Афганістані. Потрапивши на палаючу афганську землю, мужні воїни-інтернаціоналісти всім серцем прийняли її біль, як свій, і до останнього подиху захищали інтереси її багатостраждального народу. В ім’я волелюбного афганського народу, в ім’я миру, братерства на землі вони, не вагаючись, готові були віддати найдорожче – життя.
Афганська війна тривала 10 років. І через неї пройшли майже 700 тисяч чоловік. І серед них – більше 160 тисяч – українців. Звання Героя Радянського Союзу було присвоєно 72 військовослужбовцям, з них – 12 українцям. 15 тисяч солдат загинуло у цій війні, 35 тисяч було поранено, багато потрапило у полон або пропали безвісти.
15 лютого - це данина поваги тим, хто в часи воєнних конфліктів брав участь у бойових діях за кордоном: у Демократичній Республіці Афганістан, Анголі, на Кубі, в Ємені, Угорщині, Чехословаччині та інших "гарячих точках". Воїни-інтернаціоналісти воювали мужньо й достойно. Це - їхній день пам'яті про жорстоку війну, загиблих товаришів.
Пам'ятна дата встановлена Указом Президента нашої держави в 2004 році і приурочено
...
Читати далі »