11 квітня 1945 р. було звільнено один із головних нацистських таборів – Бухенвальд. Довідавшись про наближення американських військ, в’язні концтабору підняли повстання. В’язнями були особи різних національностей з 18 країн світу Через табір за 8 років його існування пройшло близько 250 тис. людей, майже 50 тис. з яких загинуло.

  Бухенвальд не був табором смерті, у таборі не було газових камер або іншого облаштування для масового вбивства. Проте в Бухенвальді було вбито та закатовано багато ув'язнених; інші гинули від голоду та хвороб або через проведення медичних експериментів над людьми. Після переходу Бухенвальду під юрисдикцію СРСР його долучили до системи таборів НКВС. У меморіалі, який створено на місці колишнього концтабору, діють дві експозиції, які ілюструють його історію: «Концтабір Бухенвальд 1937-1945» та «Радянський спецтабір №2 Бухенвальд. 1945-1950 рр.»

  На території Третього Рейху й окупованих землях було створено 1 634 концтаборів. Вони слугували німцям для ізоляції, знищення або використання праці ув’язнених і полонених. Через них пройшли мільйони людей різних національностей, велика частина з них загинула у газових камерах, під час медичних експериментів, нелюдських умов утримання чи виснажливої роботи.

  Найжахливіші табори Німеччини- Дахау – ( 1933 р). Даха́у — один з перших нацистських концтаборів у Південній Німеччині. У Дахау «лікарі» та «вчені» СС проводили так звані «медичні експерименти» над сотнями в'язнів, яких використовували, як людських 'морських свинок‘. В Дахау загинули 32 099 в'язнів.

  Після нього з’явилися Заксенхаузен(1936) концтабір у Німеччині головним чином для політв'язнів, а з 1945 до весни 1950 табір провадили сталінські радянські сили, які дали йому назву «Спецтабір № 7», головним чином для політв'язнів. Заксенхаузен став тренувальним центром для офіцерів СС (які висилалися для нагляду в інші табори після цього). В Заксенхаузені відбувалися страти, особливо тих, хто був радянськими військовополоненими. З українських в'язнів у концтаборі загинув заступник голови ОУН (А. Мельника) поет О. Ольжич. Тут були в'язнями українські націоналісти Тарас Бульба-Боровець та Степан Бандера.

  Маутхаузен був одним з найстрашніших концтаборів. Режим утримання в'язнів був жахливим. Навіть його персонал — 150 охоронців, зондеркоманда (в таборі так називався обслуговуючий персонал крематорію) — жартувала, що з Маутхаузена можна втекти не інакше, як через трубу крематорію. Пізніше, в середині 1943 року на території табору побудували ще один барак, оточений кам'яною стіною, який назвали «Блоком смерті». Туди направляли за різні провини вже ув'язнених. «Блок смерті» використовувався, як тренувальний табір для підготовки елітних відділів СС. В'язні виконували роль «м'яса» для побиття та знущань. В'язнями Маутгаузена було близько 335000 осіб; страчено понад 122000 чоловік.

  Флоссенбюрг один з найбільших та четвертий за рахунком (після Дахау, Бухенвальду та Заксенгаузену) концтабір у нацистській Німеччині. Концентраційний табір Флоссенбюрг вважався табором одним з найсуворіших режимів. Смертність від голоду, спраги та хвороб була надзвичайно високою. Одночасно табір був місцем утримання особливо важливих злочинців. Тут перебували радянські командувачі. Через нього пройшло близько 100 тис. осіб, приблизно 30 тис. з них загинули.

  Ноєнгамме — найбільший концентраційний табір на північному заході Німеччини. Табір вирізнявся тим, що в ньому не було масових убивств в'язнів. То була скоріше трудова колонія, ніж засіб масового знищення. З відомих актів масового убивства в'язнів у Ноєнгамме відомі 2 випадки отруєння газом. Вперше було убито 197 осіб, які не бажали йти на контакт; а вдруге — 251 особа з тієї ж причини. Більше випадків отруєння людей газом у Ноєнгамме не траплялось.

  Жіночий концтабір Равенсбрюќ, знаний ще, як «Жіноче Пекло» (1938 р.) Кожного дня вбивали по 50 жінок. Постійно проводились «медичні» експерименти . У концтаборі загинуло майже 100 тис жінок та новонароджених дітей.

  У окупованій Польщі нацисти створюють за випробуваними зразками концтабори Аушвіц один із найбільших концтаборів «Табір смерті» (Польща). Точну кількості людей, закатованих тут, визначити вже неможливо. Експерти називають число від 1,3 до 4 мільйонів - померлих від виснаження, голоду та спалених в крематоріях. Це була фабрика по знищенню людей у газових камерах. Основними таборами були:

  • Аушвіц І, перший табір, що служив адміністративним центром для всього комплексу. У ньому загинуло понад 70 000 полонених, в основному поляки та радянські військовополонені.

  • Аушвіц ІІ (Біркенау), табір винищення. Став місцем знищення близько 1 млн. євреїв, 75 000 поляків та 19 000 циган.

  • Аушвіц ІІІ (Моновіц), робочий табір (нім. Arbeitslager). Полонені використовувались, як робоча сила на фабриці по виробництву фарби. Табір поступово переродився в головний осередок масового винищення євреїв. На території колишнього концтабору створено музей Освенцим-Бжезінка (1999 р. перейменовано в Державний музей Аушвіц-Біркенау). У 1979р. територія колишнього табору була включена у список світового спадку ЮНЕСКО.

  Майда́нек німецький концентраційний табір та табір смерті на території Польщі. Було вбито 1,5 млн осіб. Винищення людей проводилося з використанням газу Циклон Б. Майданек — один із двох таборів Третього рейху, де використовувався цей газ (інший — Аушвіц). Став одним із місць безпосереднього здійснення "остаточного вирішення єврейського питання"

  Гросс-Розен – крізь нього пройшло 125 тис в’язнів, 40 тис загинуло. Це був трудовий табір,в’язні працювали на каменоломнях,а от ті, хто не міг продовжувати працювати відправлявся на знищення в Дахау.

  Штуттгоф мав статус концентраційного табору 1 ступеню. Це перша «фабрика смерті». Відомий виробництвом мила з людських тіл. У ньому загинуло 65 тис людей. Страту проводили у газових камерах та за допомогою отруйних ін’єкцій.

  На території України Янівський (Львів) табір примусової праці куди зганяли політичних в'язнів, військовополонених, а найбільше — євреїв. В ньому знищено від 50 до 200 тисяч людей. Комендант Янівського табору відзначився винятковою жорстокістю у ставленні до ув'язаних. За показанням свідків Ґустав Вілльгаус мешкав у будинку на території табору. З цього будинку стріляв по ув'язненим, які на його думку повільно рухались чи дозволяли собі відпочинок.

  Сирецький (Київ). Територія табору була оточена трьома рядами колючого дроту приблизно за метр один від одного. До другого ряду було підведено електричний струм високої напруги. Табір складався з двох майже прямокутних у плані ділянок. На одній з них стояли бараки, на другій було 16 землянок, в яких утримували ув'язнених. Кожна із землянок мала свій номер і призначення: № 2 — для євреїв, № 4 — для кримінальних, № 5 і 6 — для партизанів і комуністів, окремі — для військовополонених; № 16 — так звана санчастина, до якої потрапляли хворі та в'язні після катувань. В'язнів виводили на примусові роботи, розвантажування душогубок у Бабиному Яру, частина працювала у майстерні на території табору. Як правило, двічі на тиждень у таборі відбувалися масові страти. В'язнів катували за будь-яку провину, призначали від 25 до 200–300 паличних ударів, що відповідало смертному вироку.

  Таке безчинство ніколи не повинно повториться. Це історія всього людства,страшна,сумна історія. Ми не маємо права забувати, ми повинні пам’ятати, яку страшну трагедію довелось пережити людині на шляху до свободи бути тим,ким вона є.