27.01.2020 р.

  Голокост, що призвів до винищування однієї третини євреїв і незліченних жертв з числа представників інших меншин, буде завжди служити всім народам застереженням про небезпеки, що таять у собі ненависть, фанатизм, расизм і упередженість.

  У 2020 році День пам'яті жертв Голокосту присвячений 75-річчю звільнення в'язнів концтабору Освенцим. У цей день - 27 січня бібліотекарі Новоодеської ЦРБ провели для учнів групи №12 «Оператор комп’ютерного набору; обліковець» годину історичної пам’яті «Свіча Голокосту не згасне». Події 1933-1945 років і донині залишаються сумним символом політики геноциду нацистської Німеччини, а також яскравим прикладом нинішнього стану пам'яті про війну у сучасному українському суспільстві.

  Учні переглянули документально-історичні відео, активно обговорювали питання про геноцид, расизм, націоналізм, які можуть торкнутися будь якого народу. Ведучі заходу донесли до присутніх інформацію про передумови виникнення цієї трагедії, про погроми в Німеччині в 1938 році та масових розстрілах на території України в 1941-1942 роках, привели приклади створення жахливих гетто та концентраційних таборів смерті на території Польщі, Німеччини.

  На заході була представлена книжкова виставка-пам'ять «Голокост. День пам’яті», книгами: «Черная книга евреев», «Книга скорби Украины», Підлуцький О. «25 портретів на тлі епохи», Гобі В. «Детская комната» та відбулась прем’єра книги Гізера Морріса «Татуювальник з Аушвіцу».

  Зникають покоління, які пережили страхіття масових знищень, жахливу трагедію людства – Голокост. Поволі відходить страх… Пам’ять поступово заспокоюється… Натомість виникає переживання, що невдовзі все це стане «Історією», тобто перестане бути безпрецедентним актом знищення мільйонів невинних людей. Молодь повинна знати, пам’ятати ці страшні сторінки історії людства, нашої історії. Ми маємо зробити все, щоб Катастрофа не була забута, адже віра, історія лихоліття, відродження ідуть поруч і створюють єдину картину життя.

  Ми приєднуємося до загальної печалі і прагнемо співчувати всьому цьому болю та втраті, ім’я якої Голокост. Її ніяк не заповнити. Вже не запобігти. Але нехай живе надія, що подібного більше ніколи не повторитися! Будемо пам’ятати...