19 квітня 2019 року на засіданні Басейнової ради Південного Бугу прийнято рішення рекомендувати Кабінету міністрів України розглянути 22 травня як дату святкування Дня Південного Бугу на офіційному рівні. Вже цього року День Південного Бугу святкуватиметься за новою датою – 22 травня. Основна мета свята - привернути увагу громадськості до першочергових завдань щодо захисту і забезпечення екологічно чистого стану Південного Бугу.

  Головна водна артерія Миколаївщини – річка Південний Буг надзвичайно красива річка із цікавою історією та фактами. Річка Південний Буг є третьою за величиною і довжиною в Україні та вважається єдиною річкою Європи, де збереглося порожисте природне русло або іншими словами – природні річкові пороги. Береги долини Південного Бугу біля порогів круті і кам’янисті. А все разом – пороги, кам’янисті заплави і круті гранітні береги – створюють враження гірських місцевостей серед рівнини, що надають Південному Бугу своєрідної краси. Основні пороги зосереджені на ділянці від Первомайська до села Олександрівка: Мигійські, Богданівські та інші пороги.

  Мигійські пороги – це вузький скелястий каньйон на річці Південний Буг. Саме через цю особливість вони популярні серед любителів екстремальних водних видів спорту – рафтингу, слалому. Каньйон є найбільшим у степовій Україні, поділяється на верхній поріг – «Млиновий» і нижній, що отримав назву «Інтеграл», або «Червоні ворота».

  Найперші згадки про Південний Буг пов’язані з ім’ям давньогрецького історика Геродота, який описав річку у V ст. до Р.Х.

  На берегах Бузького лиману були розташовані грецькі колонії, що мали міцні торговельні взаємини з людністю всього сточища. Наші пращури спускалися по Бугу до Чорного моря (Понта Евксінського), де вели торгівлю з містом-країною Ольвія, що в перекладі означає «Щаслива». Давні греки називали річку Гіпаніс або Іпаніс. Така назва зустрічається не тільки у творах Геродота, але й у Страбона, Діона, Христосома, Птоломея, Стефана Візантійського.

  «Річка Гіпаніс рухається зі Скіфії…», — писав Геродот. У прадавні часи територія сучасного Поділля була країною скіфів-орачів. «Вони тяжкою працею добували свій хліб, який греки називали «Артос», бо був він із землі Оратанії. 70% артос-хліба тогочасна Греція експортувала з країни оратів. А крім того — безліч шкір, хутра, золота», — відзначав краєзнавець С. Кокряцький.

  За часів турецького наступу на північному березі Чорного моря Бог мав значення як шлях сполучення. Турки дійсно називали річку Ак-су, тобто біла течія, або біла вода. Це свідчить про те, що пришельців вражала чистота, прозорість водного плеса Бугу. Навіть наприкінці ХIХ ст. професор Павловський, провівши необхідні аналізи, вважав річку однією з найчистіших у Європі.

  Наші пращури слов’яни нарекли річку — Бог. Це зазначають літописні джерела. У давній українській діловій мові річка також має назву «Бог». Француз Гійом Левассер де Боплан (ХVII ст.) на своїй карті України називає Південний Буг Bog. У своїх працях він писав: «…Річка Бог — це слово з латинської значить Деус, це знаменита річка на Поділлі, яку називають Аксиак…».

  У XVII ст. в районі злиття Південного Бугу та Синюхи сходилися кордони трьох держав: Росії, Туреччини і Польщі. Три поселення були засновані на цих землях - Ольвіополь, Богопіль та Голта.

  На одній із карт 1740р. Південний Буг названо Бугом. Щодо назви Південний, то вона укорінилася пізніше, після поділів Речі Посполитої. Внаслідок цих поділів на території сучасної України стало два Буги. Щоб відрізнити їх, одному із них дали уточнюючу назву Південний.

  Південний Буг не можливо не любити! Його краса оспівана у багатьох піснях. «Красою України» називала його Леся Українка:

Он ярочки зелененькі,

Стежечки по них маленькі,

Перевиті, мов стрічечки,

Збігаються до річечки,

Річка плине, берег рвучи,

Далі, далі попід кручі...

  Сучасний Південний Буг починається на Хмельниччині біля села Холодець Волочиського району, має довжину 806 км, і несе свої води до Чорного моря перетинаючи територію п’яти областей: Хмельницьку, Вінницьку, Кіровоградську, Одеську, Миколаївську. Територія басейну річки Південний Буг в межах Миколаївської області займає площу 14,8 тис. км2 або 60 % від загальної території області. Довжина річки Південний Буг по області – 257 км. Річкова мережа басейну утворена понад 6,5 тисячами малих річок (згідно розподілу за площею водозбору) та 11 середніми річками.

  Природні ресурси басейну мають велике господарське значення. Басейн річки є однією з основних водних систем України, в межах якої розміщено і забезпечується її водними ресурсами понад 4 мільйона населення, 4 обласні центри, великі енергетичні об'єкти, промислові підприємства, близько 140 тисяч гектарів зрошуваних земель, рибне і комунальне господарства. Щорічно в басейні відбирається для всіх потреб населення і галузей економіки в середньому 300 млн. куб. м води.