Природа! З дитячих років ми звикаємо до її чарівної краси. Любимо бувати в лісі, в полі. Радіємо спілкуванню з природою.

  Відбираючи впродовж сотень мільйонів років, немов чарівник-селекціонер, усе життєдайне, досконале і доцільне, природа стала колискою людства.

  Людина — це частина природи, і саме природі ми зобов'язані своїм існуванням, своєю досконалістю, своєю могутністю.

  Земля — колиска людства. Яка ж вона — земля? Земля народжує прозорі струмки і потоки. Носить на собі океани, хмари і їх тіні. Розкривається жерлами вулканів. Пускає в небеса птахів, приймає в себе всі сніги й дощі, гладенькі і великі картоплини, маленькі зернятка, дає всьому життя.

  Виникнення життя на Землі — поки що таємниця для науки. Чому, наприклад, в обміні речовин живих організмів велику роль відіграв молібден — елемент, якого на нашій планеті практично немає? Зелені рослини постійно ведуть боротьбу за енергію і, за логікою речей, мали б поглинати сонячне проміння на тій частоті, на якій його найбільше до них доходить. Але ж ні! Рослини поводяться так, ніби зародилися й розвивалися на планеті іншої зірки. Чому?

  Зелена міфологія говорить, що жоден зі стародавніх народів нашої планети не мав себе за земного: родовід кожного нібито тягнеться або від «небесних богів», або від пращурів, переселених з інших світів у гігантських яйцях чи «літаючих апаратах».

  Спілкування з природою, навіть просто її сприймання дає нам радість. Чому? Мабуть тому, що природа — це невичерпне джерело краси, яка не може залишити байдужою навіть найчерствішу людину.

  Травинка, що вперто пробивається крізь сірий асфальт, громаддя гір, ширяння орла або політ бджоли, нічні співи солов'я або вигин лебединої шиї, безодня нічного зоряного неба — все це несе в собі невичерпний заряд краси. І все це таке близьке і дороге людському серцю.

  А що ми знаємо про нашу землю? Всі говорять: Земля, а кожен бачить і розуміє своє. Для космонавта, серед зірок і сузір'їв, — вона планета, для моряка — вона берег, для геолога — твердина, що зберігає руди, нафту, голубий газ. Для солдата — вона образ Батьківщини, її просторів, та цінність, яку він захищає, та сила, яка живить його. Для хліборобів земля — це те, у що він вкладає свою працю і любов, від якої жде плодючого хлібного дару.

  Земна куля оточена повітряною оболонкою — атмосферою. Ми милуємося безоднею неба — вдень голубого, вкритого кумедними формами хмар, а вночі — зоряного. Все це несе в собі невичерпний заряд краси.

  Ми живемо на найдивнішій планеті. Планеті світлих сонячних ранків, яскравих лагідних днів і тихих зоряних ночей, що пахнуть м'ятою та матіолою. На планеті, яка дарує найщиріші почуття закоханим, вірність друзям, рідній землі, де народився, і щастя тим, хто шанує, любить і оберігає її.

  Чарівна наша планета Земля! Багата на флору і фауну. Загадкова. А життя на ній вирує, б'є ключем, вносить свої поправки, встановлює закони своєї природи.

  Природа землі унікальна і неповторна. Кожен її куточок прекрасний по-своєму. Духмяний аромат трав дарують нам лісові поляни, ці чудові скарбниці лікарських рослин. Тінисті сосни та білокорі берізки наповнюють грибами та ягодами наші кошики, голосним пташиним співом зустрічають гаї. Так, вона щедра та привітна — наша земля. Але останнім часом їй живеться важко.

  Щедра земля на хліб, добро, пісні і ласку. Тож бережімо найпрекраснішу з планет — нашу землю. Вона дала людству все: скарби моря і гір, дивовижні рослини, загадкових звірів, тобто подарувала найцінніше — життя. Ми маємо талановитих, мудрих людей. Та, на жаль, наш спільний зелений дім конче потребує постійної турботи. Скільки ран на ній залишили люди: засмічені ріки та моря, поріділі ліси, спотворені цезієм та хімічними речовинами землі, насичені хімічними парами речовини.

  Мічена атомом Чорнобиля наша земля. На кожного з нас припадає 480 тонн накопичених твердих відходів, що повсякчас загрожують нашому здоров'ю і життю.

  Лише розумна діяльність людства може сприяти охороні навколишнього середовища. Скільки шкоди заподіяла меліорація! Адже осушували все: болота і ліси, ріки і озера.

  А тут ще й Чорнобиль. Майже 17 років минуло відтоді. Не війна, не орди чужинців прокотилися по нашій землі. Це мирний чорнобильський атом, що мав служити людині, приносити у наші краї енергію, процвітання, щастя ... А натомість? Руйнація, радіація, смерть і пустка.

  Люди! Чим стане наша Земля завтра — потворною красою чи прекрасною потворою? Все залежить від нас, аби залишилась вона прекрасною планетою — Земля.

  Тож живімо і працюймо так, щоб робити добро один одному, добро нашій планеті — колисці розуму.