Суїцидальна превенція полягає не лише у піклуванні та участі друзів, а й у здатності розпізнати ознаки можливої небезпеки: суїцидальні погрози, які передують спробі самогубства; депресія, значні зміни поведінки чи особистості людини, а також приготування до останнього волевиявлення. Відзначте вияви безпомічності й безнадії і з'ясуйте, чи не є ця людина одинокою та ізольованою.

Припустіть, що людина дійсно є суїцидальною особистістю. Не думайте, що вона не здатна і не зможе наважитися на самогубство. Якщо ви думаєте, що комусь загрожує небезпека самогубства, дійте згідно зі своїми власними почуттями й переконаннями. Небезпека, що ви перебільшите потенційну загрозу, — ніщо в порівнянні з тим, що хтось може загинути через ваше невтручання.

У цій ситуації є час для доброзичливої підтримки, яку потрібно висловлювати не лише словами, а й діями. У подальшому дуже багато залежатиме від якості ваших стосунків. Для того, хто відчу¬ває, що він не потрібний і не коханий, турбота чуйної людини є могутнім підбадьорливим засобом. Саме приймаючи таку людину, ви зможете проникнути в її ізольовану душу.

Якщо людина перебуває в депресивному стані, їй більше потрібно говорити самій, аніж слухати когось. Вона страждає від сильного почуття відчуження і не завжди готова сприйняти ваші поради, відгукнутися на ваші думки і потреби.

Не засуджуйте таку людину, пам'ятайте, що їй важко зосередитися на чомусь, окрім своєї безвиході. Вона хоче позбутися болю, але не може знайти виходу. Спробуйте залишитися спокійним і розуміючим. Ви можете надати безцінну допомогу, вислухавши розповідь про почуття цієї людини.

Зустрічаючись із суїцидальною загрозою, друзі й родичі часто відповідають: «Подумай, ти живеш набагато краще, ніж інші, ти мав би дякувати долі» або «Ти розумієш, які нещастя і сором чекають на твою сім'ю?» Такі відповіді одразу блокують подальше обговорення і викликають у нещасного ще більшу пригніченість. Бажаючи допомогти таким чином, близькі сприяють зворотному ефекту.

Ні в якому разі не виявляйте агресії, якщо ви присутні під час розмови про самогубство, і спробуйте не висловлювати обурення тим, що почули. Вступаючи в дискусію з пригніченою людиною, ви можете не лише програти суперечку, а й утратити людину.

Найкраще запитати: «Ти думаєш про самогубство?» Це не викличе подібної думки, якщо її раніше не було. Але якщо людина думає про самогубство і знаходить когось, кому небайдуже її хвилювання і хто згодний обговорити цю заборонену тему, то вона часто відчуває полегшення, одержує можливість зрозуміти свої почуття й досягнути катарсису.

Причина, з якої суїцидант посвячує у свої думки, полягає у бажанні викликати занепокоєність його ситуацією. Якщо ви не виявите зацікавленості й чуйності, то депресивна людина може вважати судження на зразок: «Ви насправді так не думаєте», — виявом зневаги і недовіри. Суїциданти з презирством ставляться до таких зауважень на кшталт: «Нічого, нічого, в інших є такі самі проблеми, як і в тебе», — оскільки вони різко контрастують із їхніми стражданнями. Ці фрази лише принижують їхні почуття і примушують відчувати себе ще більш непотрібними.

Допомогти суїциданту визначити джерело психічного дискомфорту важко, оскільки «живильним середовищем» самогубства є секретність. Найбільш доцільними запитаннями можуть бути: «Що з вами сталося за останній час?», «Коли ви відчули себе гірше?», «Що відбувалось у вашому житті з того часу, як виникли ці зміни?», «Кого із оточуючих вони стосуються?»

Потенційному самогубцеві потрібно допомогти ідентифікувати проблему і якомога точніше визначити, що її поглиблює, а також переконати в тому, що він може говорити про почуття без сорому, навіть про такі негативні емоції, як ненависть чи бажання помсти.

Дуже цінним є зосередження на тому, що говорять чи почувають схильні до саморуйнування люди. Коли травматичні приховані думки виходять на поверхню, біда здається менш фатальною. Важливо допомогти суїцидальним особам зрозуміти, що не потрібно зупинятися на одному полюсі емоцій. Людина може любити і в той же час інколи відчувати ненависть: сенс життя не зникає, навіть якщо воно приносить душевні страждання.

Визначте серйозність можливого суїциду. Адже наміри бувають різні — починаючи від скороминучих, нечітких думок про таку можливість і закінчуючи чітко розробленим планом самогубства певним способом: отруєння, стрибок із висоти, використання вогнепальної зброї чи мотузки. Важливо з'ясувати інші негативні чинники: алкоголізм, уживання наркотиків, міру емоційних розладів і дезорганізації поведінки, почуття безнадії і безпомічності. Чим детальніше розроблений план самогубства, тим вищий потенційний ризик.

Залишайтеся з нею якомога довше чи попросіть когось побути поруч, доки не пройде криза чи не з'явиться допомога. Можливо, доведеться зателефонувати на станцію швидкої допомоги або звернутися до спеціаліста. Пам'ятайте, що підтримка вимагає від вас певної відповідальності.

Ви можете укласти з нею так званий «суїцидальний контакт». Тобто попросити зв'язатися з вами перед тим, як людина наважиться на суїцидальні дії для того, щоб ви ще раз могли обговорити можливі альтернативи.

Суїциданти не можуть самостійно вирішувати складні проблеми. Перше їхнє прохання — це прохання про допомогу.

Для тих, хто має суїцидальні тенденції, хорошим помічником може бути священик. Надійним джерелом допомоги є сімейні лікарі.

Якщо депресивна людина не бажає зустрічатися зі спеціалістами, то ще однією формою допомоги є сімейна терапія. Усі члени сім'ї надають підтримку, розповідають про турботи і прикрощі, конструктивно визначають більш комфортний стиль спільного життя.

Якщо ситуація виявляється безнадійною, можлива госпіталізація у психіатричну лікарню.

Якщо критична ситуація пройшла, то спеціалісти чи сім'я не повинні дозволити собі розслабитись. Найгірше може бути попереду. Буває так, що напередодні самогубства депресивні люди кидаються у вир діяльності. Вони просять вибачення у всіх, кого образили. Половина суїцидантів здійснює самогубство впродовж трьох місяців після початку психологічної кризи.