Особливості реалізації програми «рівний - рівному»

Особливості реалізації програми «рівний - рівному» у професійно-технічному навчальному закладі.

Давно відома думка, що «наука про себе» є найцікавішою, найпривабливішою та найкориснішою з наук! Адже ким би не була людина, кібернетиком чи підприємцем, космонавтом чи офіціантом, якщо вона не вміє розібратися у собі, як розбереться у складному лабіринті життєвих шляхів?

Маючи деяку життєву практику, з точністю можу сказати, що ще 30 років тому учні українських навчальних закладів ще й не чули про психологів та соціальних педагогів. А якщо хтось і чув, то чіткого уявлення про те, що роблять такі спеціалісти в осередках освіти не було. І навіть зараз, коли психологічна служба є у кожному ліцеї, діти, а часто й дорослі, не уявляють чим же все таки займаються люди цих професій.

Нажаль, серед багатьох інших завдань, працівники психологічної служби досі вимушені займатися просвітою, роз’ясненням специфіки своєї роботи та рекламуванням, пропонуванням своїх послуг.

Але просвітницька робота - це не лише нудне роз’яснення, про те що має, а що не зобов’язаний робити спеціаліст психологічної служби. Просвіта та профілактика, за бажанням, перетворюються в дуже цікавий, захопливий процес, з надсучасними прогресивними формами роботи. Наприклад, популярні зараз тренінгові заняття!

У Новоодеському професійному аграрному ліцеї працюю вже 5-й рік – невеликий строк, як для професіонала та чималий для накопичення особистого досвіду. Весь цей час, отримавши спеціальну освіту, працювала тренером тренінг – курсу у рамках Програми «Сприяння просвітницькій роботі «рівний - рівному» серед молоді України щодо здорового способу життя». А зараз, під час атестаційного періоду, маю нагоду поділитися своїм невеликим досвідом у цій справі – спостереження, припущення, суб’єктивні висновки та творчі здобутки. Відразу хочеться зауважити, що без почуття гумору та оптимізму у цій справі не обійтися, тому й статтю свою спробую подати саме у такому вигляді.

Крім того, обіймаючи одразу дві посади практичного психолога та соціального педагога, можу сказати, що цей тренінг –курс є дуже зручним у роботі, оскільки дає можливість поєднувати, за браком часу та коштів, кадрів та посад, ці дві професії, при цьому не порушуючи законів. Саме ця програма затверджена Міністерством освіти і науки України, Академією педагогічних наук України, ПРООН/ЮНЕЙДС та схвалена комісією з основ здоров’я Науково-методичної ради з питань освіти Міністерства освіти і науки України (від 27.11.2002р), що дає право спокійно та ефективно працювати.

У кожному соціальному інституті є своя специфіка. Освітній процес у закладах ПТНЗ не виключення. І навіть невелика ланка діяльності має свої особливості. Роботу у Програмі «Сприяння просвітницькій роботі «рівний - рівному» серед молоді України щодо здорового способу життя»я розподіляю, умовно, на 5 етапів:

1.            Організація;

2.            Підготовка;

3.            Розпорядок;

4.            Поточна робота;

5.            Використання результатів.

У свою чергу, кожен з них ділить ся на підрозділи та підпункти, що дає можливість послідовно, виконуючи невеликі відрізки роботи, йти до кінцевого результату.

Перший етап роботи – це організаційний період. Для того, щоб зібрати тренінгову групу потрібно дати уявлення: «що таке психологічна служба ліцею?», «що є тренінг?», «чому молоді потрібна інформація про здоровий спосіб життя?», «чим цікавий тренінг «рівний-рівному»?» та інше.

Як уже говорилося, часто не лише діти не знають що ховається за терміном «ТРЕНІНГ», а й батьки, а іноді й вчителі. Тому, розповідати про роботу Т-групи потрібно не лише учням безпосередньо, а і їх батькам. Під час проведення батьківських зборів у групах перших курсів, представник психологічної служби ліцею, розповідаючи про свою роботу, пропонуючи свої послуги має приділити окрему увагу розвивальній, профілактичній та просвітницькій. Зокрема, розповісти про програму, її мету, правила проведення, результати. Це полегшує наступний період, коли діти відвідуючи заняття, будуть затримуватися після уроків. Якщо батьки знають, що дитина проводить вільний час із користю для себе, то не заперечують такій діяльності, а часто ще й заохочують її, та навіть контролюють.

Надання інформації про роботу Т-групи є корисним і для педагогічних працівників. По-перше, вони зможуть використовувати знання учнів на уроках, під час виховних бесід, у культурно-масовій роботі групи тощо. Наявність свідомих та розвинених особистостей допомагає викладачеві вести урок та знаходити спільну мову з класом. Заручившись підтримкою класних керівників та майстрів виробничого навчання можна очікувати сприяння в організації, реклами серед батьків та учнів групи, контролю відвідування.

Полегшує організаційний етап роботи і підтримка адміністрації закладу. Якщо про необхідність профілактики шкідливих звичок, агітації здорового способу життя, розвитку свідомості учнів буде говоритися на лінійках, інструктивно – методичних нарадах, педагогічних радах як про обов’язковий елемент освітнього процесу, це допоможе мобілізувати весь педагогічний колектив до дії.

Існує ще багато засобів залучення учнів до роботи у Т-групі, серед них я використовую:

·         відеопрезентації («Гавань різнокольорових душ», «Тренінг – це весело»);

·         виступи агітбригади(старшокурсники, які стали інструкторами програми у закладі);

План – сценарій для інструкторів «Запрошення до Т-групи».

Виступ починається мелодією Дідюля «Подорож в Барселону», яка супроводжує слова учнів.

Ø   Привіт! Ми хочемо розповісти вам про роботу тренінгової групи, що працює у нас в ліцеї. Що таке тренінг? Тренінг – це спілкування,

·         Це розвиток! Це гра! Це навчання!

·         Це пізнання себе та інших!

·         Це моральна підтримка.

Ø   Тренінгова група працює за програмою «рівний-рівному»,на її зустрічах ми вчимося впевненості, рішучості, терпінню, контролю над своїми емоціями, самоповазі, повазі до інших, творчості, незалежності.

Ø   Ми не просто сидимо і розмовляємо. Ми розважаємося, розвиваємося, отримуємо важливу інформацію у грі, в дискусії, під час несподіваних завдань. Ми малюємо, змагаємось, сперечаємось, висловлюючи власну думку і прислухаючись до думки інших.

Ø   Тут ми зрозуміли, що:

Здоров’я – це настрій, здоров’я – це гра.

Рухлива бадьора та жвава душа.

Це внутрішній спокій, це праця, це сміх,

Це успіх! Це воля така як горіх!

Ø     Це гарний твій сон і спортивні здобутки.

Це легка хода, а не душні маршрутки!

Це фрукти і овочі, яблука й м’ясо,

А замість спиртного, це соки і кваси.

Ø     Це свіже повітря, здорові легені.

І нирки здорові і думки натхнені.

І секс тут без кохання ну ніяк не виживе,

Бо гігієна почуттів – це модно і престижно!

Ø     Здоров’я – це тоді, коли на старості немає каяття.

Здоров’я – правильний спосіб життя!

Ø     А тепер загадки! Хто хоче батончика? Тоді відповідайте, а ми вам допоможемо!

1) Подружилися ми з ним – гарний сон, а ще (режим).

2) Їсти вчасно та корисне, головне для нас бажання,

 бо основою здоров’я є (здорове харчування)!

3) Подолаємо спокусу, не потонемо в багні,

Мутним статевим стосункам, наше чітке дружнє (ні)!

4) Нам не треба і курорт, бо рятує завжди (спорт)!

5) Телевізор умикаємо, про здоров’я забуваємо.

Відпочинок інший в моді, ми гуляємо (на природі)!

6) З ним завжди як на війні, скажемо всі «Наркотик – (ні)»!

7) Ніж пиячити й пити, краще з танцями (дружити)!

В моді рух, веселий двіж, потанцюємо скоріш!

(виконують уривок танцю «Тектонік»)

Ø     Ми шкідливого не вживаємо!

І за вчинки свої відповідаємо!

Ø     Ми дружні і веселі як сім’я,

Бо обираємо здо-ро-в’я!

Ø     Приходьте до нас, ви не пожалкуєте.

Ø     Тренінгові група працює один раз на тиждень, після пар. Повірте, ми витрачаємо свій вільний час не даремно. І йдемо додому задоволенні.

Ø     Якщо у вас є запитання, будь – ласка, ми вас слухаємо.

·         реклама через неформальне спілкування старшокурсників та випускників з новачками;

·         демонстрація та популяризація роботи Т-групи (через просвітницькі виступи, творчі роботи, відкриті заняття.

Важливою умовою ефективного набору гарної тренінгової групи є безпосередньо образ тренера групи(соціального педагога, психолога тощо), так би мовити «позитивний імідж»! Мій досвід говорить про те, що навіть зовнішній образ має неабияке значення – постава, манера говорити, вираз обличчя, настрій, і навіть те, у чому на даний момент одягнений лектор та наявність і стиль макіяжу. Популярність учасників групи, манера їх поведінки, активна життєва позиція та комунікабельність теж сприяє організації роботи(який же новачок не захоче спілкуватися з веселими, модними, доброзичливими старшокурсниками?).

Якщо ж говорити конкретно, для мене існують такі правила запрошення на тренінг:

1.      Ніколи не зневажати (не допускати зневажливого ставлення, зверхності, іронічної інтонації до дітей);

2.      Ніколи не дозволяти, щоб зневажали (не допускати зайвих розмов, сміху чи вигуків під час розповіді);

3.      Говорити простою мовою( допустимий молодіжний сленг і недопустимі складні наукові терміни);

4.      Говорити те, що цікаво цій конкретній групі у конкретний момент(якщо увага розсіюється, стає не цікаво, зуміти повести мову в тому руслі, яке актуальне на даний момент)

5.      Знайти зворотній зв'язок (налагодження візуального та вербального контакту з «активними» для того, щоб підключити всю групу)

6.      Посміхатися (бути дружелюбною та життєрадісною, не говорити про самі труднощі, проблеми ще нікого не приваблювали).

І ще одне зауваження. Нажаль, людський організм – це не чітко запрограмована, безвідмовна машина. У викладачів, як і в інших звичайних громадян є непередбачені обставини. Термінові особисті справи, наприклад, весілля! Ще, нажаль, вчителі й досі не опанували науку не хворіти… Тому, шукаю будь-який момент для контакту з учнями, налагодження стосунків (бо після уроків, на початку знайомства діти не дуже раді тим, хто їх затримує). Якщо немає заміни завжди пропоную себе, відкладаю усі справи, для пошуку зустрічей з учнями, а потім вони роблять так само.

Другий етап – це період підготовки до проведення самих занять. Він не є наступним, а починається  паралельно з першим і триває весь рік. Головною проблемою цього етапу є матеріальна база. Кожен тренер знає - гарний та яскравий тренінг не обходиться без роздаткового та стимульного матеріалу, а це потребує затрат коштів та часу. Де взяти безкінечні запаси ватманів, стікерів, бейджів, кольорового паперу, фломастерів, фарби? Де знайти час, можливості, щоб виготовити необхідний обладунок? Тут, як і на попередньому та наступних етапах, діє лозунг «всі засоби до справи!», бо якщо чекати, що наші потреби будуть задоволенні без нашого втручання – тренінг можна так і не провести.

Під час підготовки до Т-занять я використовую такі матеріальні ресурси:

·         макулатура та побутові відходи (як не смішно це звучить, та все ж має сенс. З журналів на заняттях ми виготовляємо колажі, з листівок - об’єдналки, «намисто дружби», з картонних коробок –скриньки для побажань та жеребкування, з пластика – «подарунок сусіду». Зворотній бік постерів та плакатів взагалі має необмежений простір для дій - правила, очікування, схеми, малюнки, мозкові штурми тощо. Головне, розвити у собі таку пошукову потребу);

·         співпраця з громадськими організаціями (часто буває так, що на певну громадську організацію чи на соціальні служби адресують матеріальні надходження для проведення конкурсів, змагань, просвітницьких та профілактичних заходів, а вони не мають контингенту чи спеціаліста, який би цей захід провів. Тому підтримання контактів з такими закладами є дуже корисним, оскільки у співпраці кожна зі сторін досягає своєї конкретної мети);

·         бартер та пожертви підприємців (обмін стосується будь-яких організацій міста і діє він так «ми вам виступ на концерті, зльоті і т.д., а ви нам папір, фломастери і т.д.». Можливо ця схема виглядає наївно, чи неправдоподібно, та якщо утворюється міцна творча група, згодом вона приносить свої плоди, які виходять за рамки тренінгових занять).

·         залучення власних резервів (якщо людина має широке коло знайомих або велику родину, або просто товаришує з сусідами чи спілкується з друзями, обов’язково у когось з них знайдуться діти, які вже закінчили школу і їм не потрібні певні канцелярські приладдя чи просто хтось зі знайомих змінив роботу і має папір, який на іншій посаді не пригодиться. Тут не говориться про постійне звалювання своїх проблем на вуха першому-ліпшому слухачеві. Ні, та коли працівник психологічної служби зацікавлений своєю справою, то при нагоді зможе вчасно згадати про діло. Крім того, згодом учасники Т-групи самі пропонують допомогу у цьому питанні).

·         благодійний фонд та учнівський профком ліцею (якщо Т-група плідно працює, ці дві організації зможуть, час від часу виділяти невеличкі суми для підтримки її діяльності).

Що ж до витрат часу, то на початку діяльності все ж доводиться працювати до «відбою», а іноді і після нього. Та потім знаходяться однодумці, діти-активісти, які із задоволенням допомагають за скромну винагороду чашкою чаю та печивом).

Третій етап – узгодження розпорядку. Визначення часу початку та закінчення Т-заняття, періодичності, місця проведення. Для проведення зустрічей використовується мала актова зала Новоодеського ПАЛ, яка розташована поруч з робочим кабінетом психолога та соціального педагога, безпосередньо у холі гуртожитку. Якщо група не велика, я розташовую дітей у власному кабінеті. Це зручніше, бо творчої діяльності (малюнки, плакати, стенди) можна закріпити на стінах, і залишити їх там на певний час. Тим самим заохочуючи дітей до подальшої творчості.

Т-група ліцею зустрічається 1 раз на тиждень, після уроків. Заняття триває приблизно 2-3 години. Якщо є можливість, ми зустрічаємося частіше (бувають випадки і щодня), немає – рідше. Але стараюся не допускати великих розривів у роботі, щоб не втратити знань та зв’язків.

Наступний етап – поточна робота. Робота із зацікавлення та утримання дітей. Підлітки, які приходять на перший курс нашого навчального закладу, ще не мають закріплених інтересів, часто можуть не довести справу до кінця через елементарні лінощі, або відсутність мотивації. Тому природною є певна плинність учасників групи. Панацеєю від цього явища є постійне фантазування, вигадування нових і нових цікавинок. Гру, як одне з улюблених людських занять ще ніхто не відміняв.

Тренер – це не просто лідер чи ведучий, це індикатор емоційного настрою групи, динаміки роботи. Будь-які втома, напруження, невдоволення, повинні якнайшвидше помічатися та ліквідовуватися. Простими але від цього не менш серйозними формами є енергізатори, руханки. Це вправи, які допомагають зняти емоційне та розумове перенасичення. Багато таких вправ пропонується самою програмою, але іноді потрібні додаткові розгрузки. Такі вправи можна знайти в спеціальній педагогічній літературі, в Інтернеті, та у книгах типу «Граємо разом», «Ігри для дитячого садка», «Розваги для вечірок». Звичайно не кожна гра підходить, я обираю ті, які не порушують загального контексту програми, є не складними та рухливими. Ось декілька прикладів.

Вправа «Не засмійся».

Учасники сидять у колі. Починає ведучий. Він повинен взятися рукою за будь-яке місце на тілі партнера праворуч. Наприклад, за вухо. Той, хто продовжує естафету, бере наступного учасника за теж саме місце. Це ж саме виконують усі учасники, аж поки не повернуться до ведучого. Далі він вигадує іншу точку дотику, наприклад, ніс, голова, коліно, палець на нозі тощо. Важливе завдання усіх гравців – не засміятися. В решті-решт вимога не сміятися переростає у гучний дружній вибух сміху.

Вправа «Життя як ріка».

Опис вправи: Ведучий пропонує усім учасникам піднятися в коло і повторювати за ним слова та жести.

Життя як ріка (зображуємо руками річку) – 3р.,

У моїй душі (згортаємо руки на грудях).

Радість як вулкан (піднімаємо руки до гори) – 3р.,

У моїй душі.

Любов як океан (зображуємо руками серце) – 3р.,

У моїй душі.

Життя як ріка,

Радість як вулкан,

Любов як океан,

У моїй душі.

Примітка: Після виконання вправи всі дарують один одному оплески, для закріплення позитивного ефекту.

Вправа «Вибух емоції».

Кожен з учасників встає і пантомімою показує вибух будь-якої емоції, на свій розсуд. Можна додавати звуки та коротенькі вигуки. Важливою умовою є максимальність, насиченість образу. Після чого всі встають і показують цю ж емоцію всі разом. Далі продовжує сусід праворуч й так доти, поки всі не зобразять певний стан. Тренер повинен попросити, щоб емоції не повторювалися. Вправа допомагає не лише зняти напругу, а й дає багато додаткової інформації тренеру.

Вправа «Лавата».

Це гра-пісня, слова якої поступово прискорюються. Текст такий.

Мои ушки хороши, у соседа лучше – 2р.

Дружно танцем мы, тра-та-та, тра-та-та,

Танец веселый наш, это лавота!

Мой носик хорош, у соседа лучше – 2р.

Дружно танцем мы, тра-та-та, тра-та-та,

Танец веселый наш, это лавота!

Далі можна перераховувати інші частини тіла – ручки, ніжки, тощо. Під час виконання слів учасники стоять у колі і торкаються спочатку своїх вух, далі вух сусідів з права та з ліва. Під час приспіву усі беруться за руки й рухаються по колу, притупуючи ногами. На закінчення аплодують один одному.

Ще одним цікавим елементом проведення тренінгових занять є «об’єдналки». Це прийоми творчого об’єднання у пари чи міні групи. Для цього теж можна використовувати усе, що є під руками – іграшки різної форми (куби та м’ячі), пазли, спортивний інвентар, квіти та листочки, цукерки, хустинки різного кольору, жеребкування, вірші, каламбури, ігри тощо. Корисно, коли об’єдналки, мають два змісти, наприклад, поєднуються за формою і за кольором. Це змішує дітей мислити і вчить самостійно приймати рішення, робити вибір.

Серед прийомів утримування дітей у групі ще можна назвати:

·         домашні завдання (виконання творчих вправ на самовираження, а потім їх представлення групі);

·         зустрічі у неформальних обставинах (тренінг на природі, чи просто похід на природу, поїздка на море, в зоопарк, проведення дня іменинника тощо);

·         сприяння утворенню суб’єктивних зв’язків (звичайно, не можна змусити дітей товаришувати. Але позитивні коментарі, компліменти, відзначення прогресу – теж дають свій результат);

·         реагування на потреби дітей. Це додаткові або змінені вправи, відповідно контексту програми, як реакція на потреби дітей(уміння повести тренінг так, як підказує настрій, що склався за день).

Останній етап – використання здобутків. Найприємнішим моментом є отримання гарних результатів своєї праці. Можливість застосувати знання та вміння дітей у інших видах їх діяльності та у особистому житті.

Найскладнішим моментом роботи я вважаю пошук членів «команди», їх згуртування, об’єднання. Найлегшим, відповідно, той, у якому є однодумці, соратники, помічники. Учні-інструктори, які вже пройшли тренінг-курс, та не бажають полишати таку діяльність, допомагають не лише у агітації та проведенні занять. Вони є поводирями, «підказками» у складних або не визначених ситуаціях. Ці люди, можуть представляти ліцей на студентських зльотах, конференціях, виступати з промовами, впевнено вести себе у публічних місцях. Звичайно, не всі випускники групи повністю оволодівають мистецтвом спілкування, правової, моральної, естетичної культури, та культури здорової поведінки. Але, наприкінці року, у кожній групі знаходиться одна-дві людини, які є «діамантами» у колекції кожного спеціаліста. Хоч це не завжди прийнятно, але тут йдеться про налагодження взаємопідтримки, взаємних теплих почуттів.

Про нашу групу.

Де знайти на всі питання відповіді та розгадки?

Як здійснити всі бажання? Сподівань примарні хатки!

Як себе в руках тримати? Все стерпіти, посміхатись?

Найпотрібніше пізнати і привітними зостатись?

Все так складно та цікаво, і штовхає в творчий пошук.

Розвиватись, розвиватись! В розуму складати кошик.

А у дружній атмосфері все примножується вдвічі

І складається в яскравій спілкування блискавиці.

(Полосенко Ганна, випускниця Т-групи, зараз працює у ліцеї керівником театрального гуртка).

Свідома позиція таких учнів допомагає їм виконувати творчі завдання, писати вірші, театралізовані мініатюри, оповідання про наслідки шкідливих звичок та переваги здорового способу життя. Відстоювати свою думку на заняттях та у повсякденному спілкуванні, знаходити спільну мову з людьми, знайомитися, уникати або ж розв’язувати конфлікти.

У минулому році з учасників Т-групи була сформована команда, яка узяла участь у обласному етапі ІІ Всеукраїнського фестивалю-конкурсу «Молодь обирає здоров’я», де